Одного разу Зевс розгнівався на Гефеста, який подарував людям вогонь, і створив прекрасну дівчину. Інші боги нагородили її розумом, допитливістю, красномовством.
Так її й назвали – Обдарована богами, або Пандора.
І відправили це диво на землю, ще й додали посудину з приданим. Тільки не сказали, що в ній.
Зевс навіть мимохіть кинув: «Краще не відкривай».
Що ще потрібно допитливій дівчині? Вона трохи прочинила кришку, і звідти вилетіли всі хвороби, війни, горе й страждання світу.
Пандора зачинила кришку, залишивши останнього демона всередині, але потім її чоловік вирішив, що гірше вже не буде, і відкрив кришку.
І з'явилася на світ Надія. Ми звикли думати про Надію як про щось добре. Але, судячи з міфу, ця панянка не така проста. Інакше навіщо мстивий Зевс запакував її в цю скриньку?
Після того, як Надія вийшла із посудини, світ почав повільно змінюватися. Люди, охоплені стражданнями, які вирвалися зі скриньки Пандори, вперше відчули незвичне почуття – слабке, але тепле, мов промінь сонця в грозову погоду. Це почуття спонукало їх підніматися, навіть коли здавалося, що все втрачено.
Однак Надія виявилася не такою простою, як усі думали. Вона мала двоїсту природу. Одним людям вона дарувала силу і впевненість, а інших, навпаки, могла спокусити хибними очікуваннями й занурити в безодню нескінченних мрій про неможливе.
Зевс, хитрий і мстивий, передбачив це. Його задум полягав у тому, щоб дати людям ілюзорний вихід, змушуючи їх боротися з неминучим або занурюватися в ілюзії. Він знав, що Надія може бути і благословенням, і покаранням.
Відтоді Надія оселилася в серцях усіх смертних. Ті, хто зміг побачити її світлу сторону, використовували її як інструмент для подолання бід і випробувань. Вони шукали шляхи вирішення проблем, надихалися нею на нові досягнення.
Однак інші потрапляли в її пастку, відкладаючи дії, сподіваючись на дива чи чекаючи спасіння зовні.
Так Надія стала невід'ємною частиною людського життя. Вона навчає людей не лише вірити в краще, а й розрізняти, коли варто діяти, а коли залишити порожні мрії.
Comments